По столиці їздим туго,
Бо стрічаємо його –
Дорогого друга Уґо
Друг наш Уґо – ого-го!
Він великі справи робить.
Він як Симон Болівар!
Він усіх нас нагородить,
Хто за нього вболіва!
Та підказує натура
(Вона в мене вольова):
– В тебе Симон є Петлюра!
Що тобі той Болівар?
Олександр Ірванець 25.10.2010 http://leirion.sumno.com/reportage/virshi-z-nagody/
5 червня 1990 року. Республіканський будинок кіно, що на вулиці Саксаганського в Києві, — переповнений. На жоден фільм, навіть коли це був шедевр, у цей престижний дім не збиралося стільки людей. І незвичайних: більшість — у рясах, із хрестами на грудях, декілька єпископів — із маленькими дорогоцінними іконками на грудях, званими панагіями, — це символи й ознаки архієрея, тобто єпископа, архієпископа чи митрополита. Звичайно, є й монахи. Багато також світських людей. Не тільки всі сидіння, а й проходи заповнені делегатами Всеукраїнського Православного Помісного Собору, який зібрався, щоб відродити гнану царями й комунобільшовиками святу Українську православну церкву, — ні від кого не залежну, крім Бога. Немеркнуче, історичне значення цього Собору — в тому, що він не тільки від
... Читати далі »
Так званий Варшавський договір, укладений 22 квітня 1920 року між Главою відродженої Польської держави Юзефом Пілсудським та керівником (головним отаманом) Української Народної Республіки Симоном Петлюрою, належить саме до таких дискусійних аспектів минулого наших двох народів. Характерно, що й дотепер точаться суперечки про зміст і суть цієї угоди. Що ж, власне, це було: спроба об’єднаними силами обох сторін протидіяти наступу більшовиків, котрі прагнули «радянізувати» терени Східної та Центральної Європи, спроба вже тоді уможливити європейський вибір для України — чи банальна зрада українських національних інтересів? А може, мова йде про вимушений, безальтернативний крок загнаного у безвихідь Петлюри? Якими є актуальні уроки тих подій для сьогодення?
Надаючи справі організації української Церкви велике значення з погляду державного, я приходжу до висновків, що ми не продумали до логічного кінця поставленого перед українською державністю про націоналізацію нашої Церкви. Ми бачимо її в так званій автокефалії. Це алгебраїчна формула, що її можна вирішувати різно з погляду церковної практики. Справа автокефалії Церкви може розумітися всіляко: як з погляду теоретично-канонічного, так і з погляду церковної практики. На мою думку, ця справа нашими церковними діячами не розкрита як слід, а щодо свого ієрархічного змісту (дотеперішнього), то до кінця не доведена.
Ми гадаємо, як що будемо мати власних єпископів, то цим уже ставимо Церкву на тверду основу, з якої ніякі політично-церковні конфлікти її не зсунуть. Далі власного мит
... Читати далі »
У гості до вижничан завітав заслужений діяч мистецтв України, заступник голови ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, заступник голови Буковинського земляцтва у Києві, письменник Василь Фольварочний. Він презентував багатотомне видання про Симона Петлюру, яке виходить друком до 130-річчя з дня народження видатного діяча за сприяння мецената з Тернополя. На зустріч із письменником прибула творча інтелігенція краю, вчителі та учні, представники громадськості. Письменник розповів про свій творчий шлях, роботу над романом-епопеєю про Симона Петлюру. “Ця особистість не потребує реабілітації. Більшовики розуміли, що найбільшу загрозу для них становлять Петлюра і петлюрівщина, — сказав письменник. — Вважаю, що головна місія мого життя — завершити написання роману. Вірю, що матимемо українську патріотичну владу. У нас чіпка генетична пам’ять, славна історія національного духу. Україна є і буде, бо є ми з вами”. Василь Ф
... Читати далі »
Одразу дві книги - "Стриножені коні" та "На приспаному вулкані" з циклу історичних романів "Симон Петлюра" презентував наш земляк, письменник Василь Фольварочний в обласному архіві.
Вони побачили світ у Тернопільському видавництві "Джура" напередодні 130-річчя від дня народження Симона Петлюри.
- Книга перша "Стриножені коні" відображає родовід і витоки формування характеру легендарного героя, чиє ім'я стало символом боротьби за створення незалежної української держави в р
... Читати далі »
Президент України Віктор Ющенко стурбований ситуацією зі спорудженням пам'ятника Івану Мазепі в Полтаві.
У листі на адресу Полтавського міського голови Андрія Матковського Глава держави наголошує, що виконання завдання щодо встановлення в місті Полтаві пам'ятника Великому гетьману України Івану Мазепі не може ставитися у залежність від особистих уподобань конкретних посадовців чи партійної тактики. Це – обов'язок міської влади перед громадою та усім українським суспільством.
У своєму листі Віктор Ющенко нагадує, що у 2009 році відповідно до Указу Президента України від 9 жовтня 2007 року №955 відзначається 300-річчя воєнно-політичного виступу гетьмана України Івана Мазепи та укладення українсько-шведського союзу. У березні цього року також виповнилося 370 років від дня народження видатного державного діяча та борця за незалежність України Івана Мазепи.
Вийшла у світ перша книга циклу історичних романів "Симон Петлюра" ("Стриножені коні") письменника, драматурга, заслуженого діяча мистецтв, заступника голови Всеукраїнського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка Василя Фольварочного.
Василь Іванович охрестив своє дітище на кількох репрезентаціях у Тернополі, адже саме в тернопільському видавництві "Джура" народилася книга. І її художнє оформлення здійснив тернополянин - відомий у краї живописець та графік Євген Удін. Зрештою, сам автор родом із Тернопілля - села Нападівки на Лановеччині, куди частенько навідується до матері й сестри. Перша репрезентація відбулася в обласній бібліотеці для дітей
... Читати далі »
Володимир СЕРГІЙЧУК: Це великий державник, який у важких умовах невизнання України не переставав боротися за майбутнє відродження. На шляху до виконання президентського Указу «Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні» зроблено наступний крок. За результатами роботи Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України сьогодні буде презентовано 11 листів Симона Петлюри, які відносяться до періоду від травня до вересня 1922 року. Знайдені листи голови Директорії Української Народної Республіки і головного отамана Армії УНР Симона Петлюри головним чином адресовані прем’єр-міністрові еміграційного
... Читати далі »
5 червня 1990 року. Республіканський будинок кіно, що на вулиці Саксаганського в Києві, — переповнений. На жоден фільм, навіть коли це був шедевр, у цей престижний дім не збиралося стільки людей. І незвичайних: більшість — у рясах, із хрестами на грудях, декілька єпископів — із маленькими дорогоцінними іконками на грудях, званими панагіями, — це символи й ознаки архієрея, тобто єпископа, архієпископа чи митрополита. Звичайно, є й монахи. Багато також світських людей. Не тільки всі сидіння, а й проходи заповнені делегатами Всеукраїнського Православного Помісного Собору, який зібрався, щоб відродити гнану царями й комунобільшовиками святу Українську православну церкву, — ні від кого не залежну, крім Бога. Немеркнуче, історичне значення цього Собору — в тому, що він не тільки від
Євген Маланюк 
Так званий Варшавський договір, укладений 22 квітня 1920 року між Главою відродженої Польської держави Юзефом Пілсудським та керівником (головним отаманом) Української Народної Республіки Симоном Петлюрою, належить саме до таких дискусійних аспектів минулого наших двох народів. Характерно, що й дотепер точаться суперечки про зміст і суть цієї угоди. Що ж, власне, це було: спроба об’єднаними силами обох сторін протидіяти наступу більшовиків, котрі прагнули «радянізувати» терени Східної та Центральної Європи, спроба вже тоді уможливити європейський вибір для України — чи банальна зрада українських національних інтересів? А може, мова йде про вимушений, безальтернативний крок загнаного у безвихідь Петлюри? Якими є актуальні уроки тих подій для сьогодення?
Надаючи справі організації української Церкви велике значення з погляду державного, я приходжу до висновків, що ми не продумали до логічного кінця поставленого перед українською державністю про націоналізацію нашої Церкви. Ми бачимо її в так званій автокефалії. Це алгебраїчна формула, що її можна вирішувати різно з погляду церковної практики. Справа автокефалії Церкви може розумітися всіляко: як з погляду теоретично-канонічного, так і з погляду церковної практики. На мою думку, ця справа нашими церковними діячами не розкрита як слід, а щодо свого ієрархічного змісту (дотеперішнього), то до кінця не доведена. 
Одразу дві книги - "Стриножені коні" та "На приспаному вулкані" з циклу історичних романів "Симон Петлюра" презентував наш земляк, письменник Василь Фольварочний в обласному архіві. 
Володимир СЕРГІЙЧУК: Це великий державник, який у важких умовах невизнання України не переставав боротися за майбутнє відродження.
