Життєпис

То ж не сонце засвітило, не зорі засяли, 

То ж Петлюру із в'язниці на волю пускали. 

Як він вийшов із Лукіянівки, з позалізних гратів, 

Рушив з Києва Вкраіну знову рятувати.

То ж не орел попід небесами високо літає, 

То ж Петлюра в Білу Церкву спішить, поспішає. 

Як приїхав в Білу Церкву, гукнув: "Годі спати! 

Час настав за зброю взяти, народ визволяти!" 

"Січовики й все козацтво, ще раз кличе мати, 

Або вмерти за Вкраіну, чи слави дістати!" 

То ж не море зашуміло, не земля здригнулась, 

То ж на голос Отамана козацтво проснулось.

Проснулося, зашуміло, до походу стало, 

Та й пішло на "добровольців", що волю забрали. 

Геть неволю, бий к
		
		... 
		
			Читати далі »
		

Що означає "справа Петлюри"? Йдеться про всі обставини, які оточували вбивство українського самостійницького лідера, 25 травня 1926 р. в Парижі і процес його вбивці в жовтні 1927 р., перед французьким судом.

Ця делікатна справа була трактована в дуже численних працях, але історики завжди надавали перевагу одному і тому самому аспекту: питання антиєврейських погромів. Але тому, що убивство і судовий процес убивці відбулись у Парижі, необхідно розглянути "французький контекст" цієї справи, який ще ніхто ніколи, справді, не досліджував.

Про судове слідство Шварцбарда, газета L'Action Francaise (Французька Акція) писала: "головним є шукати правдоподібно існуючих співвідповідальних, дехто казав - безсумнівних, але тут ризикувалось попасти на совєтську амбасаду і на Раковського".¹ Це не є фантазійні твердження, на які ця газета собі, інколи, дозволяла. Справді, на момент вбивства Петлюри, Франція готувалась до налагодження спорів, у зв'язках між двома країнами, головно що стосувалось російського боргу. В грудні 1925 року Чічерін приїхав до Парижа і запропонував Бріянові організувати франко-совєтську конференцію, завданням якої був спільний розгляд всіх оспорювань тих двох держав. Французький уряд згодився і конференцію відкрито 26 лютого 1926 р. Раковський, амб ... Читати далі »

У віторок 25 травня 1926 року, в центрі старого Парижа на вулиці Расіна, московський наймит, бувший анархіст і чекіст Самуїл Шварцбард сімома пострілами поклав край життю Головного Отамана. Для української еміграції був це великий удар - її позбавлено політичного й духовного провідника. Діяльність бо Петлюри і на еміграції була загрозливою для більшовицького режиму.¹

Другим ударом для українців був судовий процес Шварцбарда і вирок. Для замаскування факту політичного вбивства адвокат підсудного А.Торес вхопився всіх способів і засобів - змобiлізовано та спровоковано цілу жидівську суспільність. Всі жидівські організації координували свої дії по захисту, збирали кошти на пропаганду, для адвокатів та родини обвинуваченого. Тискові жидівської громадськості піддався навіть впливовий Всеамериканський жидівський комітет, який початкове засудив поступок терориста та відмовився підтримувати його. Хитра поведінка Тореса в судовому залі та поза ним - вміле применшування значення аргументів української сторони, називання їх німецькими агентами, представлення Шварцбарда як захисника Франції у війні з Німеччиною, коли в той час Українська Народна Республіка підписала договір з центральними державами, чисельні інтерв'ю та настроювання преси - все це викликало неприхильність французького суспільства. Торес блискуче замінив ролі позивача і звинуваченого. Відкинено аргументи про те, що вбивця був пов'язаний з совєтською ЧК і виконував її політичне ... Читати далі »

Проблема вiйськової компетентностi Голови Директорiї i Головного отамана вiйськ УНР Симона Петлюри пов'язана в українськiй iсторiографiї з низкою усталениx мiфiв. Про це скажемо далi, а наразi спробуємо викласти власний погляд на одне з найдражливiшиx питань - С.Петлюра i вiйсько.

Уже пiд час Першої свiтової вiйни, на початку 1916 р., С.Петлюра добровiльно став на службу до Всеросiйського союзу земств, що поряд з iншими товариствами мав допомагати постачанню армiї. Службовцi союзу носили вiйськовi однострої i їx жартома називали "земгусарами". Генерал М.Юнакiв згадував: "Перебуваючи начальником штабу 4-ої армiї, я мав змогу познайомитися з С.В.Петлюрою. Вiн, в якостi заступника головноуповноваженого санiтарної частини (тут неточнiсть, треба - уповноваженого союзу земств. - С.Л.) Заxiдного фронту, приїxав весною 1916 року з Мiнська до Молодечна (ставка штабу армiї) для обговорення способiв органiзацiї санiтарної допомоги в запiллi армiї. Балакав я з С.В-чем години зо двi, виключно в справi його приїзду; при чому вiн зробив на мене глибоке вражiння своїм розумом, знанням справи, а головне - своїм заxопленням та кипучою енергiєю".¹

Завдяки енергiйним заxодам Петлюри на Заxiдному фронтi постали українськi вiйськовi ради - вiд полковиx до фронтової. Маючи авторитет i повагу в солдатськиx масаx, Петлюра ввiйшов до керiвництва українським вiйськовим руxом. У квiтнi 1917 р. вiн виступив iнiцiатором i органiзатором ... Читати далі »

Що знаємо про Симона Петлюру? Неначе все, а разом з тим нічого. Життя його - як великодня казка. Прийшов із безвістя народних буднів, веселкою на обрію з'явився, загинув та - не вмер...

Симон Петлюра жив і працював у нас перед очима. Не було в його житті романтики ні загадковості, не було таємниць ні обрахованости. Усі - приятелі й вороги, товариші й противники його - бачили й знали, за що змагався він, яку мету перед собою мав, за що загинув.

Життя Симона Петлюри розподіляється на дві - нерівні кількістю літ i нерівнозначні змістом - частини. Перша з них - до початків 1917 року, що означив собою бурхливий потік революційної доби на Сході Європи взагалі, на нашій батьківщині зокрема; друга частина датується роками 1917-1926.

Народився Симон Петлюра у Полтаві, в козацькій родині, що перейшла з села до міста, де батько його мав дрібний візницький промисел. Генеалогія тої родини нам невідома, не знаємо нічого про предків Симона Петлюри з боку батька ні з боку матері. І хто знає, чи будемо колись щось про те знати, бо ж за період більшовицької надвлади на Україні метрики та інші документи значною мірою знищено.

Так само мало знаємо про дитячі роки Симона Петлюри. Первісну освіту свою він дістав у полтавській бурсі, продовжуючи її в духовній семінарії того ж таки міста. Це не є випадок для тодішніх часів і тодішніх обставин, що дитина з світської родини діставала освіту в школі духовній. То бу ... Читати далі »