З іменем Симона Петлюри (1879-1926 рр.) пов'язана ціла епоха українських національно-визвольних змагань та творення державності. Досить важливим періодом його діяльності на посту голови Української республіки була доба Директорії УНР.
З червня 1919 р. Українські Збройні Сили в результаті успішного наступу оволоділи Кам'янцем-Подільським. Через низку причин було вирішено зробити місто "тимчасовою столицею" УНР. Директорія розмістилась у будинку Осавулової, який, до речі, зберігся до нашого часу на вул. Сіцинського. Міністерство військових справ розташувалося в будинку окружного суду (зараз - площа Вірменський ринок), неподалік було Міністерство внутрішніх справ (приміщення не збереглося), в будинку хлопчачої гімназії (зараз приміщення історичного факультету педуніверситету) містились Міністерства праці, народного господарства та ін.
С.Петлюра прибув до Кам'янця 10 червня, а наступного дня на його честь відбувся обід, на якому були присутні члени Директори УНР, міністри, представники місцевої влади та громадськості. У своїй промові голова Директорії відзначив, що він бачить Україну тільки демократичною державою, і висловився за твердість влади та ясність політики. На цьому зібранні заслухано багато промовців. Зокрема, голова Подільської губернської народної управи В.Приходько сказав, що подільське громадянство прагне ділом допомогти українському війську. Наприкінці зустрічі Головний Отаман подякував присутнім за привітання і "за ту здорову атмосферу, якою дихає Кам'янець. В ньому тече певна організаційна сила і енергія".
У Кам'янці тривала активна державна та громадська праця С.Петлюри. За його підписом виходять постанови та відозви Директорії, накази по армії. Він проводить велику політичну роботу, консультації з партіями, зустрічі з іноземними місіями, представниками повстанців, з різними національними делегаціями та громадськими організаціями, часто виїздить на фронт.
Коли на початку липня більшовики стояли за 20 км від Кам'янця, Петлюра у цей важкий час перебуває на бойових позиціях разом з вояками армії УНР. Ось чому він мав у війську велику популярність.
У середині липня Українська Галицька Армія (УГА) і уряд ЗУНР перейшли на подільську землю. У зв'язку зі з'єднанням УГА і армії УНР командування взяв на себе Головний Отаман. Під час спільного походу українських армій на Київ - Одесу Петлюра досить часто бував у штабі Дієвої Армії і детально вникав у ситуацію на фронті, розпитував про оперативні плани.
У Кам'янецьку добу значно загострилась боротьба між різними течіями українського національно-визвольного руху. Опозицію дуже не влаштовувала і дратувала соціалістична політика Директорії та уряду УНР і особливо - особа Головного Отамана. Напруженими були відносини С.Петлюри з Є.Петрушевичем та іншими галицькими провідниками.
У цей період С.Петлюрою було зроблено все, щоб унеможливити єврейські погроми. 17 липня 1919 р. Головний Отаман прийняв у Кам'янці єврейську делегацію, в якій були представники партій, організацій, духовенства. Петлюра обіцяв ужити найсуворіших заходів у боротьбі із злочинними антисемітськими проявами. 20 липня 1919 р. видано наказ про покарання винних у антиєврейській агітації. А 26 серпня за підписом С.Петлюри вийшла відозва "Проти погромів". Наприкінці липня - на початку серпня С.Петлюра все більше переконується, що для того, щоб підвищити престиж Директорії за кордоном, задовольнити опозицію та галицький провід і збільшити коло прихильників у самій Україні, потрібно перейти до Парламентаризму. 12 серпня 1919 р. оголошено, що уряд виробляє закони про вибори до парламенту на основі всезагального виборчого права. Таким чином, у Кам'янці відбулась зміна державної політики УНР. Вона пройшла шлях від класового "трудового принципу" державотворення до загальнолюдських, демократичних засад побудови українського республіканського ладу.
Незважаючи на те, що Петлюра активно займався державними та військовими справами, він підтримував зв'язки з місцевою громадськістю, відвідував народні управи, цікавився роботою губерніального земства. 12 вересня Головний Отаман відвідав Подільську губернську народну Управу. Тут він мав розмову з головою Управи, відомим діячем на Поділлі В.Приходьком, членами Управи М.Рекою, М.Кириленком та іншими. Обговорювалось питання оплати податків населенням.
Петлюра звертав увагу і на господарську діяльність. У жовтні 1919 р. він їздив у Дунаївці, де в супроводі інженера оглядав текстильні фабрики. Отаман відгукувався на події на різних ділянках політичного, громадського, культурного життя. Після утворення в Кам'янці "Союзу українок" було прийнято делегацію від цієї організації. С.Петлюра цікавився українським жіночим рухом, намагався сприяти йому.
Армія УНР вела виснажливі бої з більшовиками і денікінцями. Щоб об'єднати всі сили України перед лицем страшної небезпеки, .25 жовтня 1919 р. Директорія УНР скликала державну нараду, на якій були присутні представники від українських і єврейських партій, селянської спілки та інших організацій. У виступі на нараді Головний Отаман наголосив, що доля республіки залежить від армії і змалював її важке становище. Та все ж С.Петлюра вірив у перемогу української справи і створення демократичної республіки. Але перехід УГА на бік Денікіна та розвал фронту призвели до листопадової катастрофи. 15 листопада 1919 р. у місті відбулося останнє засідання Директорії на чолі з С.Петлюрою та міністрів уряду. На ньому ухвалили, що в зв'язку з виїздом за кордон двох членів Директорії верховне керівництво справами республіки покладається на Головного Отамана С.Петлюру, який іменем Директорії затверджує всі закони та постанови.
16 листопада С.Петлюра покинув Кам'янець, а дещо пізніше виїхав за кордон. Так закінчилась одна з найдраматичніших сторінок української національно-визвольної боротьби - Кам'янецька доба Директорії УНР, в якій С.Петлюра відіграв провідну роль.
Віталій ЛОЗОВИЙ,
кандидат історичних наук, викладач педуніверситету
Кам'янець-Подільський вісник, 6.12.2002 р.
| 
