Твори

„Російська революція, початку якої чекали всі поневолені і при­гноблені елементи, як радісного, світлого дня, як початку нової ери в світовій історії, ясно показала, що вона своєю руйнуючою стороною обрушилась не лише на міжнароднього жандарма — російський аб­солютизм, але зачепила в цілому світі ті пережитки варварства і консерватизму, які спиняли світовий поступ і прямування людськости до ліпшого життя. Революційний вітер із Росії є іскрою, що запалила всі поневолені частини здорового суспільства до боротьби за ліпшу людську долю. Вплив російської революції слідний хоч би на Німеч­чині, а передусім Австрії, в якій іде зараз завзята боротьба за загаль­не виборче право.

Перспективи, які відкриваються для соціяльної демократії після виборення виборчих прав — світлі і многообіцюючі: через парлямент, сейм і місцеві репрезентаційні тіла вона буде впливати на хід держав­ного, політичного і соціяльного життя Австрії, цього часового готелю, за словами Адлера, де волею історичних обставин примушені жити люди. Завданням її буде теж перетворити й Галичину з пекла, з місця мук і страждань, яким її зробила польська шляхта, вправді не в рай, але в кожному разі в такий терен, де хоч можна буде боротись і жити по-людському. Особливо важне завдання відкривається тепер для укра­їнської соціяльної демократії.

Із партії осіб — вона мусить стати партією пролетарських мас. Ґрунт для цього є, треба ним лише користуватися. Особливо теперіш­ній момент сприяє тому. Зорганізувати якнайширші маси, зв'язати їх із конечними цілями соціяльної демократії, заґарантувати вплив пар­тії на напрям політичних і соціяльних відносин — ось у чім полягають завдання партійної діяльности. Надто партія повинна звертати більшу увагу не на саму чисельність організації, але на чистоту принципів, на яких будується організація, які надають їм змисл життя, спасають від хитань на всі боки та освітлюють шлях практичної роботи.

Партія мусить прищепити не лише соціял-демократичний світог­ляд тим масам, які підпадають її впливові, але й паралізувати можли­вість впливу ворожих соціяльній демократії суспільних напрямків і док­трини. Надто в Галичині, де завдяки економічному й політичному па­нуванню польської шляхти і випливаючому звідсіль загостренню на­ціональних відносин між українським і польським населенням — ця неґативна робота набуває особливої ваги і значення.

Панування шляхти-буржуазії розбуджує націоналістично-шовіністичні почуття не лише у пануючої нації, але також і у пригнобленої. З огляду на те партія мусить боротися шляхом усної і літературної пропаґанди проти розвитку шовінізму і нести народнім масам справжнє пролетарське розуміння національної ідеї. Вона мусить вияснити, що ця ідея може бути в інтересах робочих мас переведена в життя лише при соціялістичному устрої, що національний гніт, як один із проявів панування буржуазії, може бути усунений при усуненні капіталістич­них відносин, і тому належить запалювати і кликати до боротьби з пред­ставниками капіталізму, пануючими клясами суспільства, в ім'я соціялізму, як вищої форми життя, що виключає всякий гніт, а між інш. і національний".

Промовець підчеркує відтак одну характеристичну рису російсь­кої революції, а саме участь у ній поневолених народів: поляків, лотишів, українців, жидів, вірмен і ін. Слова Кавтського — „у великих революціях родяться нації" набирають правди, а найкращою ілюстра­цією її може служити Україна.

Подавши в коротких словах начерк розвитку українського соціялістичного руху, який переходив різні фази, почавши від національного радикалізму, а скінчивши на чистім соціял-демократизмі, промовець зупиняється над другим черговим з'їздом (РУП), на якому довершився останній напрямок, а через те вона й прийняла назву, яка відповідає її внутрішній істоті — Української Соц.-Демократичної Робітничої Пар­тії. Особливу вагу кладе на резолюції по національному питанню, про автономію України та національні організації пролетаріяту, які ух­валив з'їзд.

„Особливо важні обов'язки накладає на нашу партію теперішній момент. Із самозабуттям, із революційним ентузіязмом іде вона на бо­ротьбу з царатом та темними його силами. Шлях цієї боротьби позначений уже численними жертвами. За велике святе діло свободи плила вже кров наших товаришів по різних місцях України, особливо ж на Полтавщині. Багатьох заслано на Сибір і багатьма переповнені тюр­ми. Та ми підемо далі, не вражаючися ані на хвилину, бо до цього кли­че нас потреба кращого життя-ладу.

У боротьбі, яку ведемо і будемо вести, велике моральне значення має для нашої партії факт існування і активної діяльности такої ж партії в Австрії. Власне тим кермувався Центральний Комітет нашої партії, висилаючи мене, як делеґата, на ваш з'їзд. І я особисто радий, що можу тут перед представниками українських робочих мас, що бі­дують і страждають тут у Галичині, заманіфестувати привіт з'їздові від товаришів із-за кордону, що обливають своїм потом і кров'ю пансь­кі лани і марнують своє здоров'я по заводах і майстернях у тій „щас­ливій" Україні.

Але її, цієї „щасливої України" нема. Вона є такою для буржуазії. Для нас вона, як і кожний рідний край, поки в ньому панують капі­талістичні відносини, по вірних словах великого бойовника соціялізму Лібкнехта, є „місцем страждань, оточеним кругом погоничами, тюр­мою, де ми часто-густо не маємо де голови склонити".

Будемо працювати, щоб це місце мук стало місцем радости. Як дві струни, натягнені на одному струменті, видають гармонійний згід­ний згук — будемо працювати разом в інтересах робочих мас, в інте­ресах усунення всякого гніту, захоплюючися великими гаслами міжнародньої соц.-демократії, під її червоним прапором, як символом на­ших мук, але вкупі з тим наших великих надій на остаточну побіду наших ідеалів".

* Передрук з статті Лева Ганкевича „Святослав Таґон у Львові", на­друкованої в збірнику „Симон Петлюра в молодості", під редакцією А. Жука, Львів, 1936, ст. 71-74.

Л. Ганкевич пише (ст. 70): „Таґон виголосив на з'їзді велику при­вітальну промову, яку подано тут в цілості, як історичний документ, за протоколярними записами, і як причинок до характеристики С. Петлюри тих часів. У своїй промові Таґон, зложивши побажання успіху і продуктивности в роботі з'їзду, підчеркнув особливо велике значення з'їзду з огляду на істо­ричні часи, які переживає тепер Австрія і Росія, Україна і цілий світ.