Твори

Дорогий Товаришу!¹

Давно не писав Вам. Вибачайте і не судіть. У мене тут були неприємні різні справи, що одволікали мене од листування — то службові, то особисті, був хворий, та потроху і редакційні. За всім цим угору ніколи було глянути, отож і листування моє шкутильгало! Доля ,,Укр. Ж." дуже мене непокоїть: передплата не дала бажаних наслідків і хоч вона ще й тепер потроху капає, але з неї не можна ніяк покрити видатків видання. Кожна книж­ка журнала пересічно виносить карбованців біля 600, а їх не завше знайдеш у касі, отож і перебиваємося, як кажуть милі нам москалі, „из кулька в рогожку". Подорож до Петербурґу в справі збирання грошей допомогових дала майже пшик! Завтра таке турне відбуде один із нашої компанії до Києва, але споді­ватись якихось багатих милостей звідтіль, ледве чи слід. Укра­їнці метрополії завше скаржаться, що їм і так доводиться тру­сити занадто кишенею, поза тим, — мовляв, — на справи колоніяльні вже немає. Часом таке оправдання скидається на фа­рисейство і брехню формальну, але вдіяти нічого не вдієш: при­мусового національного обов'язку ми завести не можемо, а іти слідом за „Ділом", нотуючи імена тих, хто кепсько служить Укра­їні і мало дає податків, — наша „культура" не дозволяє. Хай вже „Діло" такими рішучими засобами будує Україну. Ми ж люди м'якої вдачі (сказано, малороси) і певне через оцю рису нашої вдачі національної раніш чи пізніш загине „Укр. Ж." Для по­рятунку в резерві у мене є ще один проект: але позаяк він ще лише в проекті, і сам я не знаю покищо, чи він певний, то про нього іншим разом. Поки ми ще не здохли, будемо думати про живе. Отож, милий товаришу, маю Вас повідомити, перш за все, про деякі новини в редакції. Мій колега Са (ліковський, — допов­нення адресата) рішуче вже — не далі як 11 ц. місяця виїздить зовсім із Москви в Ростов, куди його закликано редактором „Приазовського Края". Платня добра і доволі таки добра. Майте на увазі це і коли Ви потребуєте заробітку, то як „специальный кореспондент из Вены" будете мати той заробіток, або принаймні на каву марки Diadal із двома слонами, яка є найкраща в світі, як голосить про це мудре „Діло". Таким чином, нині доводиться одному порядкувати редакційними справами, бо секретар редак­ції Лебединський досить талановита „кваша" і завше переплутує або недоглядить. Це пояснюється тим, що він мріє про наукову кар'єру цивіліста, витає в різних теоріях, під носом абсолютно нічого не бачить, а часом і не хоче навіть бачити. В таких умовинах недовір'я до секретарської праці його цілком натуральна річ, яка, звичайно, мені не дуже до вподоби, бо це коштує і часу і нервів! Звичайно, Ви мусите пам'ятати про „Укр. Ж.", і в най­ближчому часі прислати статтю, не кажучи вже про рецензії та обіцяні замітки про Ucrainica в англійській та німецькій пресі. Мені дуже подобалась тема про „проклятого гетьмана в світо­вій літературі (Мазепа)", але майте на увазі цензурні умовини! В кожному разі, сповістіть, чи дасте що до найближчої книжки журнала — я особисто дуже втомився і мені часом так хочеться плюнути на службу і поїхати в Гонолулу або Занзібар, в крайнім разі посидіти в Відні за чашкою кави, звичайно Diadal, що є „най­краща в світі", і абсолютно забути про різні обов'язки наймита комерційного підприємства і редактора „Укр. Ж." Якось я вичи­тав у польського романіста — тема з життя познанських поляків, — що дуже тяжко бути поляком. На мою думку, все ж легше, як українському громадянинові, а надто в такому місті живучи, як Москва. Маєте собі: майже жадне зібрання або вечірка не минає, щоб не довелось виступати в ролі спікера! Це пояснюється про­сто: мало хто вміє говорити „прилюдно" по-українському! Це знаєте, дуже „мила" річ, яку я відчуваю дуже немило. Ну от, volens-nolens і доводиться виступати, хоч уже набридло — а го­ловне, що одбирає час, який можна вжити на щось більш пу­тяще. Через такі от обставини, не можу зібратись із силами, щоб написати щось до „Дзвону", якому я, зрештою, зичу найбільшого успіху, хоч і не певен, що такий успіх буде. Стискаю Вашу руку, бо далі писати часу не маю: принесли коректури з друкарні і тре­ба їх всі перевіряти.

Хай Вам добре буде.

Пишіть і одповідайте на запитання.

Ваш із сердечним привітом

С. Петлюра

Подані тут листи, взяті з листування надрукованого в „Літературно-Науковому Вістнику" 1931 p., річник XXX, Т. CVII, ст. 976-999, 1061-1081.

Дм. Донцов, у час листування належав до Української Соціял-Демократичної Партії.

¹ Лист без дати; адресат подає, що мабуть, писаний в січні 1913 р. Ред.