Розділи

1902 - 1914 [35] 1915 - 1921 [0]
1922 - 1926 [0]

Твори

Головна » Статті » Статті » 1902 - 1914

Українська преса та її дефекти

У великій пригоді скорішому національному усвідомленню не тільки українського студентства, а й взагалі цілого українського народу, стала б українська преса і відповідні видання, коли б тільки вони так як слід задовольняли пекучу потребу українського громадянства в науковій літературі і газетних статтях з національного питання. На превеликий жаль в українській пресі ми і не знаходимо — або знаходимо, та тільки в мікроскопічних розмірах — відповіді на настиглі питання нашого національного життя. Не торкаючись зараз інших дефектів української преси, про які поговоримо іншим разом, на цей раз ми спинимось тільки на тій прогалині щодо національного питання, яка кидається просто увічі кожному, хоч трохи знайомому з українськими газетними виданнями. Національне питання взагалі і українське зокрема не знаходило в ній відповідного місця. За ввесь час видання, наприклад „Громадської Думки" і „Ради", „Рідного Краю", (беремо постійні видання, не згадуючи про газетні українські метеори), ці часописи мало присвячували уваги принципіяльно-теоретичній частині українського питання, а ще менше розв'язанню його в конкретних умовинах життя України. Український народ, як культурно-психологічна одиниця, як національно-політична категорія з певними особливостями, з характерними рисами своєрідного господарського життя так, як і раніш, і тепер виглядає недослідженим, невивченим, мало відомим навіть свідомішим елементам українського громадянства. Особливо це треба сказати про господарське життя України. Українська фабрична продукція, земельні відносини, різні типи господарства на Україні, становище і життя українського робітника на різних фабричних чи сільсько-господарських підприємствах, економічні відносини села, торговля, транспорт товарів, форми і розміри державного фіску на Україні — і багато інш., — все це досі сливе terra incognita, сфера майже не зачеплена і не освітлена українською пресою в фактах, цифрах, ілюстраціях і певних наукових висновках. Так само мало зачеплено і уґрунтовано і важливе питання про автономію України, гарячим — але без відповідних та науково переконуючих арґументів — апостолом і прихильником якої виступає українська преса. Ми не зробимо помилки і нічого не прибільшимо, коли скажемо, що й внутрішні відносини українського громадянства, відносини між собою різних українських партій політичних, об'єктивна, речева оцінка їхніх, програм і діяльности різних українських культурно-просвітніх товариств — сливе не освітлювались українською пресою, яка здебільшого обмежувалась на хронікерську реєстрацію фактів, подій і намірів з діяльности тих чи інших національних гуртів, організацій і товариств. А між тим така критика і така оцінка могла б значно допомогти більшому успіхові національної справи, більшому розвиткові нашого громадянства, заінтересованності його національними справами в самому широкому розумінні цього слова, і — в результаті всього цього — більшій активності цілого українського громадянства. Ми, звичайно, не хочемо сказати, щоб українська преса не мала „благих пожеланий" і „добрих намірів" в цім напрямку. В передовій статті з приводу виборів до Державної Думи „Рада", наприклад, писала: „на живих прикладах. . . вони (українські партії) мусять показати, що усі. . . домагання політичного, соціяльного, економічного, культурно-просвітнього характеру можуть здійснитися для українського народу тільки тоді, коли він матиме певні автономні права" (ч. 82 за 1906 рік). Завдання — похвальні, пекучі і якраз на часі! Але фактів, живих ілюстрацій до виставлених постулятів виборчої пропаґанди єдиний щоденний орган український, що теж, нарівні з різними партіями, мусить виконувати політичні функції, і не постарався подати через увесь час свого існування. Все те, що він подав", занадто мікроскопічне, незначне і мало здатне для того, щоб український народ міг переконатись на підставі його, що автономія для України справді є річчю потрібною і корисною.

Автор цікавої статі в Л. Н. В. (кн. І за 1907 р.) „Національне питання та виборча аґітація на Україні", д. М. Порш, зазначаючи ті гасла, які перш усього політичні українські партії мусять нести в народ, справедливо зауважив, що перше, на що вони мусять звернути увагу і в чому вони всі погодяться між собою — це аґітувати за те, щоб розв'язання земельного питання на Україні було сполучене з розв'язанням справи про політичну автономію української землі. Але знов таки, крім загальних, схематичних і через це непереконуючих фраз згаданий нами єдиний щоденний орган український мало допоміг українським масам в цій справі. Він навіть не познайомив їх з поглядами різних партій українських на цю пекучу справу, не подав порівнюючої оцінки цих поглядів, як не познайомив речево і з поглядами різних течій українського громадянства на інші питання національного нашого життя. А між тим єдиний щоденний український орган, як „межипартійний", ,,що дає місце статтям, які освітлювали б питання з різних партійних становищ поступового й демократичного напрямку", міг би з честю і користю для справи виконати це завдання. Українські народні маси мали б тоді спромогу самі вибирати те, що їм до вподоби і приставати до того чи іншого погляду в кожному окремому питанні їхнього життя. Такий прийом, крім добра, нічого не приніс би для українського народу, політичному національному та культурному розвиткові котрого ставить своїм завданням служити „Рада", бо, познайомивши його з різними поглядами по різних питаннях, збагатив би їх новими відомостями, та фактами, а в конечному результаті допоміг би цій свідомості піднятись на вищий ступінь. Так само невтішно, здається нам, стоїть справа і з іншими гаслами національної пропаґанди на Україні; як от, приміром, — ненормальність і шкідливість для українського народу системи державного оподаткування і реформа її в зв'язку з автономією України, реорганізація адміністрації на Україні в зв'язку з залежністю цієї адміністрації від автономного сейму українського і т. д. Хоч як пекучі згадані нами питання для України, але докладно вияснити їхнє значення для українського народу ні одна з політичних партій українських ні одна з українських газет не вияснили як слід ні в формі наукових розслідів, ні в формі журнальних статтей, ні в формі газетних докладних заміток, ні, нарешті, в формі популярних народніх видань, де уміщено було, сказав би, — квінтесенцію, найголовніші висновки і живі ілюстрації — арґументи для пропаґанди ідеї автономії України. Зроблено тільки початки в цій справі, незначні, нечисленні, несистематизовані в суцільну картину. За цими початками мусять з'явитись більш докладні, ширші відомості, на підставі яких можна б було зробити узагальнюючу синтезу науково і життєво уґрунтованих постулятів автономії України.

 

„Україна",  квітень  1907  p.,  ст.   32-35.

Категорія: 1902 - 1914 | Автор:
Переглядів: 744 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Форма входу

Пошук

Друзі

Статистика