Розділи

1902 - 1914 [35] 1915 - 1921 [0]
1922 - 1926 [0]

Твори

Головна » Статті » Статті » 1902 - 1914

III Черговий З'їзд Української Соціял-Демократичної Партії

Тяжкі репресії „конституційного" міністерства д. Столипіна, що сливе нічим не різняться від тих репресій, яких свого часу вживало „республіканське" міністерство Тьєра, дають себе відчувати і на українському полі. Морок реакції тушить світлі вогні політичної акції. Міцними путами сковує рухи народніх українських мас. Великими і до часу непоборними перешкодами стає на шляху діяльности українських політичних партій, що хотіли б, кожна відповідно до своєї програми і поглядів, допомогти свідомості українських мас і зреалізуванню цієї свідомости в певні акти політичного, національного і клясового характеру. Тягар реакції страшенно дає себе відчувати на Україні, і на поверсі її політичного життя ми зустрічаємо дуже мало фактів, які б казали нам про успішну діяльність політичних українських організацій, про їх зріст або внутрішній розвиток, про межі чи інтенсивність їхнього впливу на ті чи інші групи українського громадянства. Ми не можемо нічого сказати про діяльність таких, напр., організацій, як українська радикально-демократична партія, українська селянська спілка, українська учительська спілка, що за часів „свободи" виявляла певні ознаки життя і рухливости. Молоді, організаційно неміцні і несталі, вони в першу чергу з-поміж інших українських політичних організацій підпали руйнуючому впливові реакції і хоч, звичайно, не може бути й мови про те, щоб їх цілком було знищено, але все ж діяльність їхня значно зменшилась, рівняючи з „часами свобод". І це треба сказати не тільки про організаційний бік останньої. „Аварії", понесені згаданими українськими політичними організаціями, тяжко відбились, наприклад, на видавництві кожної із цих організацій. Воно страшенно зменшилось і навіть в такій організації, як українська радикально-демократична партія, сливе цілком припинилось.

Єдиною політичною українською організацією, що сяк-так виявляє останніми часами ще певну рухливість і активну діяльність, є українська соціял-демократична робітнича партія. Не дивлячись на те, що увага та тягар реакційних утисків найбільше спадає на Україні на ті елементи нашого громадянства, на які спирається в своїй діяльності ця партія, а власне, на українські робітничі маси, українські соціял-демократи уявляють тепер найбільш тривку українську партію, організаційно не зруйновану, партію з певними ознаками життя, розвитку, творчостн організаційних норм і внутрішнього зросту. Принаймні ті відомості, які подавались про неї останніми часами в українській1 а також і в російській2 пресі кажуть нам про це. В останніх числах минулого марта відбувся третій черговий з'їзд цієї партії. На порядку денному з'їзду між іншим стояли такі питання: 1) звідомлення організацій партії; 2) сучасний політичний момент, 3) партизанські виступи; 4) справа з'єднання з російською соціял-демократичною робітничою партією; 5) улаштування партійної роботи взагалі і видавництва зокрема; 6) перегляд партійного статуту та інші. По словах „Ради", звідкіль ми беремо ці відомості, з'їзд головну свою увагу звернув на улаштування організаційних справ та упорядкування партійного видавництва. На з'їзді обрано було спеціяльну редакційну комісію і доручено їй поставити найкраще видавничу справу. Між іншим, як сповіщає в останньому числі (15) львівська „Земля і Воля" (центральний орган українських соціял-демократів в Галичині та Буковині), з'їзд довго спинявся на питанні про необхідність видавати спеціяльний теоретичний партійний орган, який мав би своєю метою подавати програмові статті і освітлювати різні питання життя і науки з певного соціял-демократичного світогляду. Після довгих дискусій .одноголосне було ухвалено негайно приступити до видання такого теоретичного органу, причім провадити його рішили за спільною участю і соціял-демократів з австрійської України. Минаючи інші постанови з'їзду, як от приміром, зміна партійного статуту в напрямку більших полегшень в справі приймання ширшого кола членів до партії, треба зазначити постанови з'їзду в справі з'єднання з російською соціял-демократичною робітничою партією. Як відомо справа ця обговорювалась і на минулому (II) з'їзді українських соціял-демократів. Ультимативними вимогами для з'єднання з р. с.-д. р. п. українські соц.-демократи виставили тоді такі пункти:

1. Українська соц.-дем. увіходить в російську с.-д. р. п. як соціял-демократична організація українського пролетаріяту, працююча на Україні.

2. Укр. с.-д. самостійна у всіх питаннях місцевої роботи, на підставі спільної партійної програми і тактики.

3. У. с.-д. має свої місцеві організації, центральні інституції, з'їзди і конференції.

4. У. с.-д. бере участь в спільних партійних конференціях і з'їздах на підставах, спільних з іншими організаціями рос. с.-д.- р. п.

5. Укр. с.-д. має своє представництво в ц. к. р. с.-д. р. п. по згоді з останнім.

6. Всі місцеві організації складають спільний керуючий центр (комітет) р. с.-д. р. п. на підставі спільних виборів без ріжниці національности членів партії.

7. У. с.-д. має представництво в делеґації р. с.-д. р. п. на міжнародніх соціялістичних конґресах.

Умовою свого вступу в склад р. с.-д. р. п. укр.. с.-д. ставить визнання автономії України. 3

На цей проект з'єднання ц. к. р. с.-д. р. п. відповів неґативно. Він відкинув § 5 проекту, де говориться про представництво укр. с.-д. в спільному центральному комітеті з'єднаної партії; відкинув також і принцип національних організацій, покладений українськими соціял-демократами в основу будівлі своєї партії. Замість цього ц. к. р. с.-д. п. пропонував українським соц.-дем. організаціям цілком залишити свою організаційну самостійність і злитись з організаціями р. с.-д. р. п., що існують на території України. Цей контр-проєкт українськими с.-д. не був прийнятий і третій черговий з'їзд тільки підтвердив той самий погляд, який висловлено було в цій справі на попередньому з'їзді партії: партія вважає за можливе злучитися з російською роб.-с.-д. партією тільки в тому разі, коли російська партія визнає постулят автономії України, організаційну самостійність укр. с.-д. партії та представництво її в спільному всеросійському центральному комітеті. Чи скоро станеться так, що надії укр. с.-д здійсняться — невідомо, та тільки треба зауважити, що центральні інституції рос. с.-д. р. п. не виявляють покищо бажання пристати на пропозиції укр. с.-д. і відмовитись від своїх централізаторських тенденцій в справі організації загально російської робітничої партії. Як сповіщалось свого часу в „Товарище", ц. к. рос. с.-д. боїться відступити від своїх організаційних принципів через те, що це могло б вплинути деструктивним робом на цілу партію, організаційно ослабити її і відбитись неґативно на чистоті світогляду членів партії, прищепивши їм певні елементи буржуазности та націоналізму. Такий страх не має, звичайно, ніякого ґрунту під собою, бо тоді довелося б виключити із рядів соціял-демократії таку велику і міцну соціял-демократичну організацію, як австрійська соціял-демократія, де принцип національних організацій покладено в основу будівлі цілої робітничої партії і, як кажуть факти, не тільки не шкодить розвиткові і збільшенню сили та впливові партії, а, навпаки, допомагає справі робітничого руху і клясової боротьби в австрійській державі. Очевидно, ці самі факти примусять з часом і російських соц.-д. відмовитись від догматичних, вироблених в кабінетах, а не в лябораторіях життя принципів організації і піти слідком за астрійськими соц.-дем., а почасти і за германськими, які теж останніми часами стали на цей шлях, давши певні широкі організаційні права польським соц.-дем. Познані й Сілезії. 4 Та й постанова стокгольмського з'їзду рос. соц.-дем. в справі з'єднання з соціял-демократами Польщі та Литви, з Бундом і лотиською соц.-демократією, 5 свідчать, що відповідь, яку дав ц. к. р. с.-д. р. п. на проект з'єднання з українськими соціял-демократами, то — sui generis — пережиток старих часів „подпольного" існування партії, може й оправданий для тих часів, але цілком непридатний в конституційних умовах, які рано чи пізніше з логікою фактів мусять увійти в життя. В умовах з'єднання рос. с.-д. із згаданими національними с.-д. організаціями Росії принцип національних організацій і федеративного устрою цілої партії хоч і не проведено консеквентно, але все ж вони зазначаються певним децентралізаторським характером, який, розвиваючись далі, певне приведе загальноросійську с.-д. партію до федеративного устрою і перебудування її на принципах національних організацій пролетаріяту.

 

 „Україна", квітень 1907 p., стор. 20-24.
 

1 „Рада",   „Рідний  Край",  „Земля  і Воля".

2 „Товарищ",  „Русь",   „Киевский Голос".

3 Див.  „Вільна Україна",  1906 p., кн.  5-6.

4 Див. „Звено" № 1.

5Див. „Протоколы Об'единительного С'езда россійской соц. демократической рабочей партии, состоявшегося в Стокгольме в 1906 г. Москва 1907 г.

Категорія: 1902 - 1914 | Автор:
Переглядів: 594 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Форма входу

Пошук

Друзі

Статистика