Розділи

1902 - 1914 [35] 1915 - 1921 [0]
1922 - 1926 [0]

Твори

Головна » Твори » Статті

Сторінки: « 1 2 3 4 »

Третю книгу своїх праць Наукове Товариство присвятило „незабутнім заслугам свого дійсного члена Володимира Антоновича".

Зміст книжки різноманітний: є статті М. Біляшевського „Про український орнамент", В. Данилевича „Нові дані для біографії Івана Сірка", О. Левицького „Невінчані шлюби на Україні в XVI-XVII ст." і ін. Є поруч з ними і чотири статті, присвячені виясненню наукових та громадських заслуг В. Антоновича. З поміж статтей другої категорії звертає на себе увагу стаття проф. Г. Павлуцького: „В. Антонович, як археолог" — надзвичайно легко, захоплююче, просто і живо написаний реферат, відчитаний автором на прилюдному шануванні пам'яті Антоновича. Проф. Лобода дає оцінку працям Антоновича по етнографії та літературі. Проф. М. Грушевський торкається „основних ідей" творчости і діяльности В. Антоновича. Д-ій І. Стешенко бере собі надзвичайно цікаву і, сказати б,... делікатну тему: „Антонович, як суспільний діяч".

1902 - 1914 | Переглядів: 1348 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

В кінці своєї гарно написаної книжки, д. Д. Дорошенко каже: „Думаємо, що й для наших читачів буде цікаво довідатись про білоруський рух; наш народ зв'язаний багатьма нитками з білоруським народом в історичній долі і в сучасному житті; тим більший інтерес має для нас білоруське національне відродження" (стр. 32). Природній потребі нашого громадянства знати про те, як стоїть справа з національним рухом у інших народів, схожих своєю історичною долею до нашого, — невеличка брошура д. Дорошенка задовольняє цілком.

1902 - 1914 | Переглядів: 564 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

В українській „Раді", одинокому щоденному органі, систематично містяться огляди одинокого на всю Русь-Україну, щомісячного журнала „Літературно-Науковий Вістник". Огляди ці — дуже цікаві з деякого боку. Не менш цікавою і, можна сказати, характерною фіґурою серед українських письменників являється і автор їх, якийсь д. А. Б.

Огляди свої цей добродій веде нехитро: бере якусь книжку українського журнала, виписує заголовок якоїсь там статті, іноді перекаже зміст її, іноді просто зазначить її, а далі починаються дитирамби. Звичайно д. А. Б. вихвалює і авторів статтей і самі статті. На думку автора „оглядів", всі співробітники „Вістника" пишуть так, що й краще не треба. Переглядаємо „огляди" за 1908 рік і читаємо: (М.) Грушевський пише „блискучим гумором", уїдливою сатирою, гірким почуттям українського патріота". Цикл статтей його „На українські теми" та інші статті „визначаються сміливістю поглядів, глибиною та ориґінальністю думок, кольоритністю язика". Ол. Грушевський подає „цікаві і влучні" характеристики українських писяменників.

1902 - 1914 | Переглядів: 1214 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

Українство, як процес культурно-національного відродження українського народу, приваблює останніми часами все більшу і більшу увагу до себе російського громадянства. Такі визначні факти з національно-політичного життя України, як організація українських парляментських фракцій в першій та другій Державних Думах, участь українських політичних партій в виборах, поява молодої політичної преси української, участь українських діячів в роботах різних з'їздів представників культурно-просвітніх товариств, поява і хуткий розвиток національних просвітніх товариств на Україні і т. д. — всі такі факти не могли не звернути на себе уваги російського громадянства, не могли не заінтересувати його. Російське громадянство на всіх таких фактах могло впевнитись, що українство не є чимсь видуманим, книжним, а стає явищем масовим, має свій корень в масах українського народу і відповідає внутрішнім потребам розвитку цих мас. Появу нового культурного фактора можна було тільки привітати і, ми знаємо, що українство зустріло прихильність і спочуття у поступової частини російського громадянства. Так само прихильно зустріли цю течію і за кордоном поступово-демократичні групи європейського громадянства.

1902 - 1914 | Переглядів: 763 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

Просвіта на Україні повинна бути національною. Це така життьова правда, що на неї пристане кожен, в кого є здорова голова на плечах, в кого розум не засліплений, хто відчуває всю велику шкоду, яку чинить народові просвіта, не приспособлена ні по формі своїй ні по змістові до національних потреб народу. Українське громадянство останніми часами не тільки відчуває правду такої думки, але починає прикладати всіх сил, щоб запровадити її в життя. Ми бачимо, що останніми часами починають засновуватись українські видавництва, українські просвітні товариства, біля яких єднається українське громадянство, щоб силами спільними посунути наперед просвітню справу на Україні. Заходи ці свідчать про те, що українське громадянство прокидається од сну, од байдужости. Не можна не вітати появи українських просвітніх товариств, як не можна не радіти і з заходів українського громадянства в справі організації своїх національних сил біля просвітньої роботи. Все це річ дуже гарна і треба тільки побажати, щоб вона розвивалася ще з більшим успіхом.

1902 - 1914 | Переглядів: 636 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

„Убогії села, убогії ниви, убогий обшарпаний люд;

Смутнії картини, смутні, невеселі".

(Грінченко).

 

Такі — „смутнії картини", що вразили серце поета, скрізь по нашій Україні. Скрізь наші села бідні, скрізь недоля тяжка та злидні великі звили собі гніздо, і в яке село не заглянете — ви не знайдете там „тихого раю", а слідком за Шевченком скажете: „Там неволя, робота тяжкая" ...

Не краще, коли не гірше, виглядають села і в Галичині, де живе 3 мільйони українських селян. „Села бідні, сірі, з головатими вербами при дорозі, з обламаними садками, болотняними вигонами, обскубаними сірими стріхами, пообвалюваними тут і там плотами"1, так малює галицьке село український письменник Франко. А коли під'їздиш до українського села, однаково чи до нашого, чи до галицького, здалека ще бачиш колодязні журавлі, що піднімаються високо до неба і наче несуть туди молитву і скаргу, горе й прокляття села. Звичайно, в селі пишається панська економія і, наче пащека лютого звіря, ковтає і жере всі сили селянина, всю його силу робочу.

1902 - 1914 | Переглядів: 1379 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

Новий академічний рік приніс декілька радісних звісток для національно-безправного українського громадянства. Ще з кінця літа в газетах сповіщалось, що по деяких вищих школах на Україні почнуть професори читати лекції по українських предметах. І справді, — звістки ці справдились. З початком наукових занять по школах, як подавали ми в попередньому номері „Слова", деякі професори університетів заявили, що вони читатимуть лекції з українознавства і почасти приступили вже до читання тих лекцій. Так, почав викладати в київському університеті та на вищих жіночих курсах у Києві лекції про історію української літератури проф. Лобода; в Петербурзі на вищих жіночих курсах читає лекції з історії України А. Єфіменкова.

1902 - 1914 | Переглядів: 588 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

Резолюція київських робітників Української Соціял-Демократичної Робітничої Партії про „анархістів та їхню тактику" викликала цілий ряд статтей, як в столичній, так і в провінціяльній пресі. Газети різних напрямків, починаючи од радикального „Товарища", кадетської „Речи", і кінчаючи „Новым Временем", присвятили цій резолюції відповідні замітки і уваги.

В тих замітках вони вітають постанову київських робітників і хвалять за „определенность і решительность" („Речь"). Газета бувшого міністра М. М. Федорова „Слово" називає цю постанову „знаменательной". „Новое Время" заявляє, що постанову київських робітників треба зустріти не „иначе как с чувством живейшого удовлетворения". Перечитуючи такі отзиви газет про згадану резолюцію просто диву-дивуєшся, як мало знає наша преса робітників, їхнє життя, їхні погляди на різні справи політичного та громадянського характеру. Газети, забалакавши про резолюцію робітників в справі анархізму та експропріяцій, підняли такий галас, наче нову Америку одкрито.

1902 - 1914 | Переглядів: 538 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

Такими самими рисами плутанини і туманноcти зазначується і та частина програмової відозви нової партії, в якій іде річ про внутрішню організацію державного ладу будучої реформованої Росії. По думці наших „демократів" лад цей мусить бути збудований на принципах федерації і автономії. Що розуміють під першою і під другою вони, який зміст вкладають в них, що мусить бути покладене в основу напр. федеративного устрою Росії, — чи федерація історичних країн, чи окремих націй, які державно-правні межі мусять бути покладені для унеможливлювання національних „трений" межи народностями, посідаючими власні історичні території і народностями, позбавленими останніх (жиди), на всі ці питання, що потребують якнайточнішої і найяснішої формуліровки — в згаданій відозві ми не знаходимо жадної відповіді. Новонароджені „демократи" „чули дзвін, та не знають звідкіль він".

1902 - 1914 | Переглядів: 2427 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

Національне питання в Росії починає приваблювати до себе потроху живий інтерес серед широких кругів громадянства. Це видко хоч би з того, що на „книжному ринку" все частіш починають з'являтися різні брошури та інші видання, присвячені національній справі. Не можна сказати, щоб нова література по національному питанню визначалась високою науковою вартістю. Коли й можна сказати щось добре про таку літературу, то вона здебільшого належить до перекладної. З новинок цієї літератури доводиться зазначити праці Кавтського, Гумпловича, Рудольфа Шпрінґера (СІНОПТІКУС). Щождо самостійної продукції російських письменників в справі національного питання, то тут доведеться сказати, що вона більше нагадує січку, ніж справжню наукову пробу оброблення національної справи. Правда, така кваліфікація мусить минути праці В. Медема і почасти Гайлікмана, але ці письменники, виступаючи прихильниками екстериторіяльного принципу, ледве чи стоять, принаймні в сучасний момент, на реальному ґрунті і тому праці їх не можна вважати за реальну пробу розв'язати національне питання.
1902 - 1914 | Переглядів: 555 | Додав: Admin | Дата: 27.04.2009 | Рейтинг: 0.0/0 | Коментарі (0)

Форма входу

Пошук

Друзі

Статистика