Сьогодні натрапив на приватний сайт Володимира Сергійчука, тому вирішив створити тут спеціяльну сторінку "Петлюрознавці" з біографіями й списком публікацій.
Деякі статті згодом можна буде прочитати.
У вересні був у Полтаві й Харкові. Знову ці міста справили на мене гнітюче враження.
Полтава
О сьомій ранку приїхав на центральну площу. Купи сміття, вибиті сходинки в підземному переході біля кінотеатру імені Івана Котляревського, "ламана" російська мова. Там само на великому рекламному екрані "хтось" крутить совєцькі фільми й мультики російською мовою, які чути на иншому боці вул. Жовтневої. Може їм привезти й подарувати "Лиса Микиту" абощо?! Та й купа старої української анімації є. Втім, це нікому не потрібно. Бо ліпше товкмачити народу "Ларису Вановну хачу" й нудну круговерть радіо "Мелодія", щоб більше народу соромилося говорити по-людськи - або нормальною російською, або нормальною українською.
Харків
Цього разу мені поталанило один раз почути українську мову, та ще й від дівчат. Це унікальний випадок, адже більшість місцевого населення ламано-російськомовне, а ті хто приїздить із навколишніх сіл, дуже не хочуть виглядати селючками. Загалом тут така "ползучая украинизация", що мені жодного разу не вдалося відшукати якісної преси українською мовою. Щоправда, на вокзалі завалялося "Зеркало недели" російською.
У центрі міста я також виявив помпезно облаштовану котрусь із паралелей землі, підписану, звісно, російською.
Відвідав також книгарню "Є" на початку вул. Сумської, де придбав малий варіянт книжки Віктора Савченка про Симона Петлюру (для колекції). При нагоді завітайте сюди.
Кілька слів про Євро-2012
На площі перед Південним вокзалом у Харкові встановили "вертушку" із символікою чемпіонату. На центральному майдані Свободи з "вождем народів" причепили кілька рекламних плакатів офіційних спонсорів. Більше ніяких змін не помітив.
Укрзалізниця по-свойому готується до Євро-2012. На Південному вокзалі в квитковому залі, який "сохранил свой исторический облик" (маю на увазі відсутність ремонту), туалет знаходиться в підземеллі, біля камери схову. Дізнатися про його місцезнаходження не зможе ніхто, адже єдиний напис латинськими літерами "WC". Літня людина точно не зрозуміє цього "месиджу", а іноземець навряд чи ризикне спуститися туди непрацюючим совковим ескалатором, бо більше ніде немає ніяких написів про існування вбиральні в цьому крилі вокзалу.
Окрема розмова - провідники 2-ї кляси "Столичного експресу". Яка там клясовість чи "фірмовість"! Дякую за чай у склянці з губною помадою! А ще за нову можливість переглянути "Служебный роман", від якого в цьому рейсі нудило не тільки мене. При нагоді зайду на сайт нашої залізниці й запитаю про засоби особистої гігієни. Певно, провідникам дано вказівку економити їх до Євро-2012. Дуже мудро!
Ну, власне, це невелика частина моїх вражень, але найсуттєвіших.
Best regards,
А.Л.
|
