У її роботі взяли участь історики із Запоріжжя, Кам’янця-Подільського, Києва, Інституту історії Національної академії наук, громадські діячі.

1917 року саме Петлюра найглибше зрозумів потребу творення українського війська. Відтак і став уособлювати національно-визвольний рух нашого народу. Це він тоді очолив Український генеральний військовий комітет, на який народ поклав обов’язок творити власне військо. І ті сотні тисяч українців на фронтах Першої світової, готові стати під синьо-жовті прапори, — це його заслуга. Як і відмова українських частин ще російської армії задушити національно-визвольну боротьбу фінського народу за власну державність.

Петлюру не раз намагалися усунути від керівництва збройними силами у критичні для нашої держави дні. Навіть змусили його подати у відставку з посади генерального секретаря з військових справ УНР у грудні 1917-го. Але коли стало зовсім важко, він повернувся у стрій, формуючи з добровольців Гайдамацький кіш Слобідської України. З ним Симон Петлюра обороняв Київ від банд Муравйова, з ним він першим увійшов до визволеної столиці України 1 березня 1918 року. І в грудні 1918 року війська Петлюри визволяли Київ, і в серпні 1919-го, і в травні 1920-го... Саме тому його завжди сприймали визволителем. Він не кинув рідного війська в ті важкі часи, не шукав спокою за кордоном, як це зробили недавні провідники української демократії. Опинившись на чужих теренах, головний отаман військ УНР не опустив рук. Це саме він, відгукуючись на заклик своїх земляків-полтавців, готував Другий зимовий похід, який мав підняти всенародне повстання на окупованій російськими більшовиками Україні. Уже тоді Петлюра творив Українську повстанську армію...

Ім’я Петлюри серед найширших народних мас стає синонімом волі. Природно, що за таких обставин проти його імені, яке уособлювало українців-самостійників, більшовики вели шалену пропаганду, визнаючи, що, ліквідувавши Петлюру, швидко впоралися б із Польщею та Румунією.

За силу духу, моральну чистоту й горіння Симон Петлюра справді заплатив щирим золотом своєї вогненної душі. Історія, оцінюючи події й постаті, обрала національним вождем Симона Петлюру. Слово «Петлюра» стало для Москви синонімом української незламності. А загальновживане до українських патріотів у Російській імперії слово «мазепинство» на очах змінилося на «петлюрівство», що відтак стало символізувати бодай найменший вияв українства в умовах більшовицької влади.

З таким висновком погодилися й учасники тематичного відеомосту. Учені, студенти, представники влади й громадськості з Полтави, Кіровограда, Донецька, Чернігова й Сімферополя обмінялися думками про роль Петлюри в українській історії.

Під час презентації сьомого номера збірника «Полтавська петлюріана» наш земляк, директор департаменту Служби зовнішньої розвідки України генерал-майор Василь Богдан, передав до обласного краєзнавчого музею один оригінал і десять копій розсекречених листів Симона Петлюри. 11 оригіналів листів Симона Петлюри, датованих травнем-вереснем 1922 року, нещодавно віднайшли в багатотомній архівній справі, порушеній каральними органами колишнього СРСР стосовно генерал-хорунжого армії УНР Юрка Тютюнника, арештованого чекістами 1929 року.

Більше про життя лідера визвольних змагань дізналися юні полтавці. Учням загальноосвітніх шкіл Гадяча показали кінострічку «Непрощені», зняту студією «Телекон», а студенти Полтавського техуніверситету переглянули фільм «Він з когорти вождів» та передачу з циклу «Аудієнція», нещодавно створену знімальною групою Першого Національного телеканалу.

До речі, під час інтернет-відеоконференції заступник голови Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Владислав Верстюк зазначив: 80% користувачів інтернету, зокрема, офіційного сайту УІНП, висловилися за встановлення в Полтаві пам’ятника Симонові Петлюрі.

День, №98, п'ятниця, 12 червня 2009