[10(23).5.1879 — 25.5.1926] — визначний український громадсько-політичний і державний діяч, публіцист. Н. у передмісті Полтави. Походив із давніх козацьких і священицьких родин. Після закінчення бурси П. у 1895-1901 навчався у Полтавській духовній семінарії. Був виключений за вияв революційно-національних настроїв і запрошення до семінарії композитора М. Лисенка. З 1900 — член Революційної Української Партії (1905 реорганізована в Українську Соціал-Демократичну Робітничу Партію). Під загрозою арешту восени 1902 виїхав на Кубань, де працював учителем, архівістом (упорядковував документи Кубанського козацтва), був членом Чорноморської Вільної Громади РУП у Катеринодарі. У грудні 1904 на конференції РУП у Львові виступив проти об'єднання з РСДРП. Декілька місяців навчався на університетських курсах українознавства у Львові, якими керував М. Грушевський. На поч. 1906 редагував у Петербурзі партійний орган «Вільна Україна». З липня 1906 — секретар київського щоденника «Рада», а від літа 1907 до 1908 — співредактор легального соціал-демократичного часопису «Слово». З 1912 — редактор російськомовного журналу про Україну «Украинская Жизнь» у Москві, в якому публікувались М. Грушевський, Д. Донцов, С. Русова, С. Єфремов, М. Горький. У роки Першої світової війни 1914-18 — працівник Союзу земств і міст, голова Українського Військового Комітету Західного
... Читати далі »
26 мая 1926 года этим сообщением пестрели заголовки многих газет в Европе и Америке. Этой же фразой, порождающей много вопросов, заканчивается и небольшое сообщение об этой персоне в «Советском энциклопедическом словаре».
НЕОДНОЗНАЧНУЮ фигуру этого политического деятеля Украины историки рисовали разными красками, а в Советском Союзе — исключительно черными, охотно используя критику в его адрес со стороны авторитетных М. Грушевского и В. Винниченко. Несколькими мазками, преимущественно черного цвета, отдала должное Симону Петлюре и художественная литература. Да и сейчас еще оценка этого человека, одного из самых известных украинских политических деятелей ХХ века, остается весьма противоречивой даже на родине. Главным мотивом деятельности Симона Петлюры была национальная идея, а высшей целью — независимая Украина, отсюда и нынешний отказ от оценки этой фигуры в наши дни как сугубо отрицательной. Теперь признают, что ради достижения своей цели он был готов на все, вплоть до применения военной силы и заключения непопулярного среди украинцев союза с Польшей. А вообще, его политическое лицо было весьма изменчивым — религиозный фанатик, масон, социалист, пацифист, атеист, националист. Симон Петлюра родился 10 мая 1879 года в Полтаве
... Читати далі »
