Волею історичних обставин С.В.ПЕТЛЮРА (1879-1926), як Голова Директорії і Головний отаман військ УНР, неодноразово бував в адміністративному центрі Подільського краю, працював тут, проводив важливі і корисні з погляду державотворення і захисту республіки заходи.
Вперше до Кам'янця Симон Петлюра прибув 10 червня 1919 року по дорозі з Галичини, після того як місто, в результаті впертих і кровопролитних боїв, знову повернулося до УНР. Кількома днями раніше сюди дісталися міністри.
Оголосивши мобілізацію всіх козаків 1889-1898 рр. народження та всіх підстаршин у віці до 40 років і переконавшись, що у Кам'янці ця робота йде добре, С. Петлюра відбув на фронт, що просувався у північному і східному напрямах.
Наступний приїзд до тимчасової резиденції припав на початок липня, коли становище держави різко погіршилося. Для зміцнення позицій на підступах до Кам'янця Головний отаман 5 липня віддав наказ про мобілізацію старшин, підстаршин і. козаків, які тоді були на державній службі. Того ж дня він приймає у Кам'янці Президента ЗОУНР Є.ПЕТРУШЕВИЧА, з яким розглядає питання про становище УНР та Української Галицької армії. 17 липня Голова Директорії прийняв делегацію від єврейської громади Кам'янця, запевнив її у послідовності свого курсу на боротьбу з погромниками. Візитери, у свою чергу, заявили, що всі кола єврейського населення готові захищати УНР разом з українцями.
18 липня в С.Петлюри побували Є.Петрушевич і командир 2-го корпусу УГА А.ВОЛЬФ. Обговорювався комплекс питань, пов'язаних як з виконанням оперативно-стратегічного плану, так і постачання галицького війська. Того ж дня до Кам'янця пробився з Київщини Головний повстанський штаб Ю. МАЗУРЕНКА. Переговори С. Петлюри і Ю.Мазуреика виявили протилежність поглядів в питанні державного устрою України - перший обстоював ідею народної республіки, другий - радянської. Через незгоди Головний отаман наказав заарештувати делегацію (Ю.Мазуренка, М. ТКАЧЕНКА, А.ПІСОЦЬКОГОта ін.). На їх захист виступили місцеві есери, які домоглися звільнення спочатку рядових членів, а наприкінці місяця - і керівників.
22 липня 1919 р., далі перебуваючи в Кам'янці, С.Петлюра видав наказ, яким намагався піднести бойовий дух наступаючого війська.
На початку серпня український національно-державний союз, що згуртувався в Кам'янці у другій половині липня 1919 р., подав Голові Директорії програмну "записку", в якій різко критикував соціалістичний уряд Б.МАРТОСА. Ознайомившись з нею, С.Петлюра вирушив на фронт. Наступ об'єднаних армій на Київському і Житомирському напрямах проходив успішно. На початку 20-х чисел серпня С. Петлюра повертається Із Ставки до неофіційної резиденції. У ці дні він знову виступає на захист євреїв, проти злочинних військових елементів, які ініціювали погроми.
У зв'язку з наступом денікінських військ на Україну виникла потреба визначитися щодо ще одного російського режиму. 22 серпня у Кам'янці С.Петлюра скликає з цією метою спільне засідання Директори і уряду.
Але вже 30 серпня стало відомо, що перед походом на Москву денікінці мають намір розправитися з "українськими сепаратистами". Так несподівано для себе С.Петлюра отримав денікінський фронт. 2 вересня він звернувся, до громадян УНР із закликом допомогти армії одягом і взуттям, оскільки очікувались затяжні бої. Не маючи коштів для утримання і збільшення чисельності свого війська, Головний отаман 12 вересня 1919 р, прибув до Подільської губернської народної управи, де з'ясовував питання про можливість збору з населення податків за 1918-1919 рр.
17 вересня у Кам'янці було віддруковано відозву С. Петлюри до населення Соборної України, де містився виклад основних положень програми уряду УНР: державна самостійність, передача земель без викупу селянам, запровадження восьмигодинного робочого дня, а також загального, рівного, таємного, безпосереднього і пропорційного права на виборах Великої державної ради - парламенту з установчими функціями. Український лідер намагався виробити такий державний курс, який би дозволив консолідувати широкі верстви населення, його політичні чинники і тим самим поліпшити внутрішнє становище УНР. Того ж дня у Кам'янці відбулася нарада представників українських політичних партій, громадських організацій та членів комісій Конгресу трудового народу, яка схвалила політичну лінію Головного отамана.
Успіхи білогвардійців в Україні змусили С.Петлюру прийняти в середині вересня пропозицію швейцарського соціал-демократа Ф.ПЛЯТТЕНА щодо посередництва між урядами УНР і РСФРР у справі укладення військового союзу проти Денікіна. 23 вересня в Кам'янці відбулося спільне засідання Директорії та урядів УНР та ЗОУНР, які висловилися за офіційне оголошення війни денікінцям. Наступного дня учасники зібрання підписали декларацію, якою закликали український народ піднятися на боротьбу проти армії Денікіна.
Крім керівництва державою, С.Петлюра приділяв увагу й іншим питанням. Так - даючи інтерв'ю французькому публіцистові Щ.ДЕБРЕЮ, він намагався поінформувати його країну про катастрофічне становище української держави та її армії. Симон Васильович знайшов час, щоб привітати Українське хорове товариство з першою річницею існування, "Союз Українок" - з початком діяльності, розібратися у тексті військової присяги і статуті Українського військового товариства, прийняти делегацію жінок тощо.
12 жовтня 1919 р. Головний отаман знову опиняється в Кам'янці і відразу видає відозву "Проти погромів", яка була звернена до українського війська і повторювала основні моменти попередньої відозви від 27 серпня. Наступного дня він разом з іншими членами найвищого органу УНР затвердив текст присяги Директорії, а 14 жовтня всі вони, а також уряд, урядовці і військо присягнули на вірність УНР. У той же день Головний отаман відвідав Кам'янецький університет. Сюди він ще раз навідався 22 жовтня, коли урочисто відзначалася перша річниця закладу. Його зустріли вигуками : "Слава!" Для незаможних студентів С.Петлюра передав від Директорії 10 стипендій.
25 жовтня глава держави відкрив у Кам'янці Державну нараду, в якій взяли участь Директорія, уряд УНР, диктатор ЗОУНР Є.Петрушевич, державні секретарі Галичини, представники політичних партій, громадських організацій.
З 28 жовтня до 4 листопада Головний отаман був у Вінницько-Жмеринському районі.
7 листопада до Кам'янця надійшла звістка про перехід небоєздатної УГА на бік Денікіна. 9 листопада Директорія і уряд ухвалили кілька негайних заходів щодо виправлення становища на фронті.
Шукаючи порятунку від денікінців, С.Петлюра запропонував Директорії і уряду віддати ще не захоплену ними територію УНР під військовий контроль Польщі. Про це було домовлено українськими та польськими дипломатами у Варшаві. Головний отаман сподівався, що надалі з поляками можна буде домовитися і використати їх силу на користь української справи. Кам'янець, як резиденція вищих органів УНР, доживав останні дні. 14 листопада, в день річниці Директорії, її члени відвідали університетську церкву і взяли участь у молебні.
Наступного дня Директорія розпалася - С.Петлюра і прем'єр І.МАЗЕПА видали двом її членам А.МАКАРЕНКУ і Ф.ШВЕЦЮ повноваження представляти УНР за кордоном.
16 листопада Головний отаман прийняв І.ОГІЄНКА, який залишався у Кам'янці головноуповноваженим від уряду УНР для зносин з польською владою. Давши міністру-ректору необхідні вказівки, він на прощання зауважив: "Не знаю, що буде далі... Полякам не вірю, з ними писаної угоди немає, не дають... Бережіть Україну, як зможете".
При виїзді з міста С.Петлюру і його кортеж затримали польські жовніри, намагаючись конфіскувати автомобілі. Після тривалих переговорів справу вдалося владнати без ексцесів. На початку грудня 1919 р. він відбув до Варшави, де пробув до кінця квітня 1920 року.
До Кам'янця Головний отаман навідався 1 травня, коли польські І українські військові частини наступали на Київ. Після пишної зустрічі він відразу взявся за державні справи - почергово приймав міністрів, делегацію студентів, представників політичних партій, вивчив питання про становище українських державних інституцій на Поділлі. 3 травня С.Петлюра покинув місто.
Наступний короткий візит відбувся 7 травня, коли Київ уже був у руках союзників. На цей раз керівник УНР зайнявся підготовкою переїзду міністерств до Вінниці.
Контрнаступ радянських частин заставив польсько-українське військо відступити в західному напрямку. До Кам'янця С.Петлюра заявився спочатку 1-го, а потім 7 липня, коли "червоні" захопили Летичів і Проскурів. Він оголосив місто і його околиці в стані облоги, але зарадити катастрофі не було змоги - польські частини спішно відступали до Збруча, а своїх сил було дуже замало. 8 липня С.Петлюра виїхав до Станіслава.
Восени 1920 року Головний отаман, як безпосередній учасник завершальних військових акцій на Поділлі, ще двічі навідувався до Кам'янця - 30 вересня (після перемоги об'єднаних сил на лінії Збруча) і 14 жовтня (після успіху в районах Летичева-Літина, Ялтушкова-Бару і на Могилево-Жмеринському напрямі). 20-21 листопада останні загони української армії перейшли Збруч і потрапили на територію Східної Галичини, що була під контролем Польщі. З ними відступив і С.Петлюра, який більше ніколи не повертався в Україну.
Отже, у Кам'янці-Подільському С.Петлюра провів сумарно понад 100 днів наповнивши їх різноплановою- змістовною державною працею, що відповідала його розумінню та ідеалу державотворення. Тут у адміністративному центрі Поділля, який став тимчасовою резиденцією Директорії і уряду УНР, він виробляв і добивався прийняття рішень, що мали доленосне значення для народу України.
Завальнюк О.М.
Кам'янець-Подільський вісник, 27 листопада 1998 р.
|
