То ж не сонце засвітило, не зорі засяли,
То ж Петлюру із в'язниці на волю пускали.
Як він вийшов із Лукіянівки, з позалізних гратів,
Рушив з Києва Вкраіну знову рятувати.
То ж не орел попід небесами високо літає,
То ж Петлюра в Білу Церкву спішить, поспішає.
Як приїхав в Білу Церкву, гукнув: "Годі спати!
Час настав за зброю взяти, народ визволяти!"
"Січовики й все козацтво, ще раз кличе мати,
Або вмерти за Вкраіну, чи слави дістати!"
То ж не море зашуміло, не земля здригнулась,
То ж на голос Отамана козацтво проснулось.
Проснулося, зашуміло, до походу стало,
Та й пішло на "добровольців", що волю забрали.
Геть неволю, бий к
...
Читати далі »