Розділи

Спогади сучасників [0]
Статті [9]
Монографії, збірки [2]
ЗМІ про Симона Петлюру [6]
Вшанування пам`яти [2]
Конференції, круглі столи [0]
Бібліографія [2]
Енциклопедії, довідники [1]

Життєпис

Головна » Статті
Перед десятьма роками, на улиці Парижа впав трупом голова Української Держави отаман Симон Петлюра, вбитий московськокомуністичним наймитом, жидом Шварцбартом. Французький суд скритовбійника звільнив од вини і кари. Московський комунізм затріумфовав, бо не стало керманича Української Держави, корабель остав сам серед бурь, що взялися розбити його об мури Кремля.

Коли подивимося на історію українського народа в протязі століть, то всюди видимо ті самі його невдачі й ту саму причину тих невдач, що й тепер. Від природи наділений шляхотною вдачею та поетичними почуваннями, український народ не зумів протистати експансії своїх сусідів з півночі, тими самими средствами, якими они проти него боролися, й підляг їм. Москва, знаючи сентиментальну вдачу українців, кидала між них на протязі того довгого часу всякі гасла, блискучі формою та порожні змістом як: православна віра, теорія слов’янства а нарешті визволення світового пролетаріату, а де треба було, послуговалася і підкупством та скритовбійством.

Коли прийшла світова війна і український народ з цілою своєю силою повстав, щоб знищити вже раз марево азіатства, що висіло над Україною і Європою, то Москва посипала обіцянками самоозначення "вплоть до атдєлєнія". Многі з синів українсько ... Читати далі »

Категорія: Статті | Переглядів: 378 | Дата: 28.04.2009

В околиці Блюмінгдейл при парафії святого Андрія Первозваного відбулася урочиста Академія для вшанування пам’яті Головного отамана Симона Петлюри.

Двадцяте століття для України стало переломним. З розпадом двох імперій, Австро-Угорської та Російської, перед Україною постала реальна можливість здобути державну незалежність. Та для цього були потрібні державні провідники, які б зуміли обрати правильний шлях до незалежності. На превеликий жаль, на етапі виникнення Української Народної Республіки таких лідерів не знайшлось. А ті, хто взявся за цю справу, були зачаровані російськими революційними ідеями та вірою в те, що Російську імперію можна перетворити на федерацію вільних народів. При баченні українських інтересів через призму соціал-демократичних чи більшовицьких окулярів така держава не мала жодних перспектив. Окрім того, у зміцненні «житниці Європи» (України) як незалежної держави, здається, ніхто в Європі особливо не був зацікавлений.

Непереконлива внутрішня і зовнішня політика української влади (Центральної Ради) під орудою Михайла Грушевського та Володимира Винниченка, а згодом і гетьмана Павла Скоропадського призвели до того, що становище України ускладнилося до граничної межі. І саме тоді виявилося, що український народ все ж має достойного мужа і провідника нації — Симона Петлюру. У критичний момент саме Головний Отаман узяв на себе всю повноту відповідальності за Українську державу та виснажений війно ... Читати далі »

Категорія: Статті | Переглядів: 416 | Дата: 04.04.2009

(Звіт з доповіді, яку виголосив 18 листопада 1998 р. Себастіян де Ґаске, на запрошення Французької асоціації Українських Студій)

Що означає "справа Петлюри"? Йдеться про всі обставини, які оточували вбивство українського самостійницького лідера, 25 травня 1926 р. в Парижі і процес його вбивці в жовтні 1927 р., перед французьким судом.

Ця делікатна справа була трактована в дуже численних працях, але історики завжди надавали перевагу одному і тому самому аспекту: питання антиєврейських погромів. Але тому, що убивство і судовий процес убивці відбулись у Парижі, необхідно розглянути "французький контекст" цієї справи, який ще ніхто ніколи, справді, не досліджував.

Про судове слідство Шварцбарда, газета L'Action Francaise (Французька Акція) писала: "головним є шукати правдоподібно існуючих співвідповідальних, дехто казав - безсумнівних, але тут ризикувалось попасти на совєтську амбасаду і на Раковського".1 Це не є фантазійні твердження, на які ця газета собі, інколи, дозволяла. Справді, на момент вбивства Петлюри, Франція готувалась до налагодження спорів, у зв'язках між двома країнами, головно що стосувалось російського боргу. В грудні 1925 року Чічерін приїхав до Парижа і запропонував Бріянові організувати франко-совєтську конференцію, завданням якої був спільний розгляд всіх оспорювань тих двох держав. Французький уряд згодився і конференцію відкрито 26 лютого 1926 р. Раковський, амб ... Читати далі »

Категорія: Статті | Переглядів: 440 | Дата: 21.03.2009

У віторок 25 травня 1926 року, в центрі старого Парижа на вулиці Расіна, московський наймит, бувший анархіст і чекіст Самуїл Шварцбард сімома пострілами поклав край життю Головного Отамана. Для української еміграції був це великий удар - її позбавлено політичного й духовного провідника. Діяльність бо Петлюри і на еміграції була загрозливою для більшовицького режиму.1

Другим ударом для українців був судовий процес Шварцбарда і вирок. Для замаскування факту політичного вбивства адвокат підсудного А.Торес вхопився всіх способів і засобів - змобiлізовано та спровоковано цілу жидівську суспільність. Всі жидівські організації координували свої дії по захисту, збирали кошти на пропаганду, для адвокатів та родини обвинуваченого. Тискові жидівської громадськості піддався навіть впливовий Всеамериканський жидівський комітет, який початкове засудив поступок терориста та відмовився підтримувати його. Хитра поведінка Тореса в судовому залі та поза ним - вміле применшування значення аргументів української сторони, називання їх німецькими агентами, представлення Шварцбарда як захисника Франції у війні з Німеччиною, коли в той час Українська Народна Республіка підписала договір з центральними державами, чисельні інтерв'ю та настроювання преси - все це викликало неприхильність французького суспільства. Торес блискуче замінив ролі позивача і звинуваченого. Відкинено аргументи про те, що вбивця був пов'язаний з совєтською ЧК і виконував її політичне ... Читати далі »

Категорія: Статті | Переглядів: 495 | Дата: 21.03.2009

Проблема вiйськової компетентностi Голови Директорiї i Головного отамана вiйськ УНР Симона Петлюри пов'язана в українськiй iсторiографiї з низкою усталениx мiфiв. Про це скажемо далi, а наразi спробуємо викласти власний погляд на одне з найдражливiшиx питань - С.Петлюра i вiйсько.

Уже пiд час Першої свiтової вiйни, на початку 1916 р., С.Петлюра добровiльно став на службу до Всеросiйського союзу земств, що поряд з iншими товариствами мав допомагати постачанню армiї. Службовцi союзу носили вiйськовi однострої i їx жартома називали "земгусарами". Генерал М.Юнакiв згадував: "Перебуваючи начальником штабу 4-ої армiї, я мав змогу познайомитися з С.В.Петлюрою. Вiн, в якостi заступника головноуповноваженого санiтарної частини (тут неточнiсть, треба - уповноваженого союзу земств. - С.Л.) Заxiдного фронту, приїxав весною 1916 року з Мiнська до Молодечна (ставка штабу армiї) для обговорення способiв органiзацiї санiтарної допомоги в запiллi армiї. Балакав я з С.В-чем години зо двi, виключно в справi його приїзду; при чому вiн зробив на мене глибоке вражiння своїм розумом, знанням справи, а головне - своїм заxопленням та кипучою енергiєю".1

Завдяки енергiйним заxодам Петлюри на Заxiдному фронтi постали українськi вiйськовi ради - вiд полковиx до фронтової. Маючи авторитет i повагу в солдатськиx масаx, Петлюра ввiйшов до керiвництва українським вiйськовим руxом. У квiтнi 1917 р. вiн виступив iнiцiатором i органiзатором ... Читати далі »

Категорія: Статті | Переглядів: 578 | Дата: 21.03.2009

Що знаємо про Симона Петлюру? Неначе все, а разом з тим нічого. Життя його - як великодня казка. Прийшов із безвістя народних буднів, веселкою на обрію з'явився, загинув та - не вмер...

Симон Петлюра жив і працював у нас перед очима. Не було в його житті романтики ні загадковості, не було таємниць ні обрахованости. Усі - приятелі й вороги, товариші й противники його - бачили й знали, за що змагався він, яку мету перед собою мав, за що загинув.

Життя Симона Петлюри розподіляється на дві - нерівні кількістю літ i нерівнозначні змістом - частини. Перша з них - до початків 1917 року, що означив собою бурхливий потік революційної доби на Сході Європи взагалі, на нашій батьківщині зокрема; друга частина датується роками 1917-1926.

Народився Симон Петлюра у Полтаві, в козацькій родині, що перейшла з села до міста, де батько його мав дрібний візницький промисел. Генеалогія тої родини нам невідома, не знаємо нічого про предків Симона Петлюри з боку батька ні з боку матері. І хто знає, чи будемо колись щось про те знати, бо ж за період більшовицької надвлади на Україні метрики та інші документи значною мірою знищено.

Так само мало знаємо про дитячі роки Симона Петлюри. Первісну освіту свою він дістав у полтавській бурсі, продовжуючи її в духовній семінарії того ж таки міста. Це не є випадок для тодішніх часів і тодішніх обставин, що дитина з світської родини діставала освіту в школі духовній. То бу ... Читати далі »

Категорія: Статті | Переглядів: 446 | Дата: 21.03.2009

Відставка Кабінету міністрів України, очолюваного В.Ющенком, рішення президента Росії про призначення російським послом в Україні колишнього прем’єр-міністра РФ, відомого громадсько-політичного діяча і господарника В.Черномирдіна, надання нового імпульсу співробітництву в рамках ГУУАМ викликали як в Україні, так і за її межами спалах інтересу до українсько-російських відносин, до питання про те, як і в якому напрямку розвиватиметься зовнішньополітична діяльність України в XXI ст.

У цьому контексті становить значний інтерес виявлений у фондах Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО) текст інтерв’ю видатного державного, політичного і військового діяча України Симона Петлюри співробітнику інформаційного агентства російської еміграції РУСС-ПРЕСС, у якому порушуються питання внутрішньої та зовнішньої політики України в умовах її повної незалежності. Текст було підготовлено на початку 1924 р., коли С.Петлюра виїхав із Польщі до Західної Європи.

Зазначений документ містився у зібранні особистих документів сотника армії Української Народної Республіки (УНР) В.Шевченка, який тоді навчався в Українській господарчій академії в Подебрадах (Чехословаччина). Відправником його був начальник особистої охорони С.Петлюри полковник армії УНР К.Чебатарьов. Він, ... Читати далі »

Категорія: Статті | Переглядів: 564 | Дата: 15.01.2009

23 травня (за новим стилем) виповнюється 125 років від дня народження Симона Васильовича Петлюри (1879 — 1926) — людини складної долі, життя якої оповите й до сьогодні мороком інсинуацій і недомовленості. Дещо підняти завісу повинна відкрита у вівторок у Національному музеї історії України виставка «Симон Петлюра — лицар Української революції». Серед понад 200 експонатів, підібраних за активної участі Фундації імені О.Ольжича, Держкомітету архівів України тощо, унікальні архівні документи, світлини, зброя, нагороди, особисті матеріали соратників одного з основоположників незалежної Української держави у XX столітті.

Мабуть, важко знайти в історії України більш контраверсійну постать за Симона Петлюру, хіба що гетьман Іван Мазепа може «позмагатися». Між тим в наш час важливо не тільки гідно вшанувати його пам’ять, але й критично оцінити спадщину Української революції 1917 — 1921 років. Зважимо на той факт, що радянська історіографія, білоемігрантські кола, націонал-радикальні й гетьманські українські організації майже одностайно вважали С.Петлюру своїм ворогом.

Головне питання, яке виникає: чому ж українці, на відміну від інших недержавних націй Східної Європи (поляків, чехів і словаків, фінів, прибалтійців) не здобули незалежності на початку минулого стол ... Читати далі »

Категорія: Статті | Переглядів: 537 | Дата: 25.12.2008

Кожна доба боротьби України за Незалежність народжувала своїх героїв і провідників. 1917–1920 роки висунули на арену українських жорстоких змагань у числі інших, як найталановитішого стратега і військовика, як найпереконанішого і найпослідовнішого патріота своєї Батьківщини, Симона Васильовича Петлюру, уродженця містечка Полтава, — із сім’ї з козацькими традиціями, де декілька поколінь у роду були православними священиками. Дід Симона був одним із засновників Іонівського монастиря, його племінник по сестрі — Патріарх автокефальної української Церкви, перший Патріарх УПЦ КП — Мстислав Скрипник.

Сім хижих куль. Сім стрілів зла
Зміряли в дух — влучали в тіло:
Бо за повіками тремтів
Співучий степ, пшеничний спів,
Полтава, прапори і Київ.
Є. Маланюк

Симон Петлюра народився 10 травня 1879 року. Навчався разом зі своїми братами Іваном та Федором у Полтавській духовній семінарії. Семінарія давала всебічну духовно-гуманітарну освіту. І тим більш вражає його талант військовика і полководця, що можна пояснити генетичними здібностями козацького родоводу по батькові. Уже в семінарії Петлюра відзначався умінням співпереживати, любити свою скривджену Україну, лідерськими рисами характеру. Там він робив перші кроки політичної діяльности. Був разом із братами членом таємного політичного гуртка «Братство Тарасівців», брав участь у конференції Революційної Української партії, в роботі Всеукраїнського Студе ... Читати далі »

Категорія: Статті | Переглядів: 632 | Дата: 04.12.2008

Форма входу

Пошук

Друзі

Статистика